Історія села Слобода

Матеріал надала В.І. Ковбаса, бібліотекар Слобідської сільської бібліотеки-філії

Село Слобода розташоване на берегах річок Солов’янка та Єзуч. Займає площу 10800 га. Через село проходить залізниця Київ-Харків (ст.Путейська) та автотраса Суми-Конотоп. У селі за даними статистики 2578 жителів.

          Виникло село у другій половині XVII ст. Землі Слободи належали попу та дяку Микільської церкви м. Путивль. Вірогідніше за все, звідси й назва села – Попова Слобода. Через територію села проходив чумацький шлях, що сприяло розвитку щойно заселеної місцевості.

           У XVIII ст. володіли землями поміщики: Головін (пізніше територія  володінь гафа Головіна стала називатися  Головинка), Черепін (його володіння були  в селищі Леонтіївка) та Студзинський.

           У 1856 р. в селі збудовано Троїцьку дерев’яну церкву. Перша школа заснована в 1870 році. У володіннях Черепова існувало дві початкові школи. З часом, після розкуркулення, в куркульських хатах були відкриті ще три школи. В панських будинках була відкрита лікарня, амбулаторія, школа.

           На кінець XIX – початок XX ст. поповослобідські землі переходять у власність до господарств нового покоління – підприємців. Найбільшими землевласниками були Терещенки.

           У 1901 р. в маєтках відкривається початкова школа. На новій садибі в Леонтіївці було насаджено парк із каскадом ставків, збудовано маєток, закладено перше в Україні поле для гри в гольф.

          У 1913 році була збудована цегляна Архангельська церква. На її освячення приїздив великий князь Михайло Олександрович, який був хрещеним батьком юного князя Андрія, подружжя М.Апостолів-Короб’їних та Надії Терещенко.

         Під час більшовицької революції, в 1918 р. маєток був зруйнований, розграбований і спалений місцевими жителями. Земля відійшла до  Першотравневого радгоспу.

         У 1929 році місцевими комуністами були зруйновані церкви.